домучувати
ДОМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Муками доводити кого-небудь до повного знесилля, до загибелі. Як він [Василь] найдорожче для його усього на світі кине домучувать отим катам? Ні, коли покидати, то разом краще гинути (Мирний, IV, 1955, 181).
2. перен., розм. З неохотою, небажанням, через силу робити що-небудь. Домучив миску борщу.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домучую | домучуємо |
2 особа | домучуєш | домучуєте |
3 особа | домучує | домучують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домучуватиму | домучуватимемо |
2 особа | домучуватимеш | домучуватимете |
3 особа | домучуватиме | домучуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | домучував | домучували |
Жіночий рід | домучувала | |
Середній рід | домучувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домучуймо | |
2 особа | домучуй | домучуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | домучуючи | |
Минулий час | домучувавши |