домчати
ДОМЧАТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Швидко довезти, доставити, донести кого-небудь до певного місця. Переповнений тролейбус домчав його в район заводів (Кучер, Прощай.., 1957, 248); У Барановичах ми пересіли до пасажирського потяга, який хутко домчав нас до столиці (Досв., Вибр., 1959, 105).
2. неперех. Дуже швидко доїхати, добігти до якого-небудь місця. - Коні в мене добрі - враз домчимо (Тулуб, Людолови, II, 1957, 408); Вона встигне домчати туди, а в бору можна буде надійно сховатися (Шиян, Гроза.., 1956, 386).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домчу | домчимо |
2 особа | домчиш | домчите |
3 особа | домчить | домчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | домчав | домчали |
Жіночий рід | домчала | |
Середній рід | домчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | домчімо | |
2 особа | домчи | домчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | домчавши |