допризовник
ДОПРИЗОВНИК, а, ч. Особа, яка проходить допризовне військове навчання. Збори допризовників військкомат призначив на дев'яту годину (Десняк, 1, 1955, 420).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | допризовник | допризовники |
Родовий | допризовника | допризовників |
Давальний | допризовникові, допризовнику | допризовникам |
Знахідний | допризовника | допризовників |
Орудний | допризовником | допризовниками |
Місцевий | на/у допризовнику, допризовникові | на/у допризовниках |
Кличний | допризовнику | допризовники |