дорожитися
ДОРОЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм. 1. Вимагати за що-небудь високу плату. [Швачка:] От вередує над старим, бо знає, що більше візьме той, хто дорожиться (Л. Укр., II, 1951, 190); Дід Дягіль критичним оком окинув повалену огорожу. - Домовились? - Не по кишені майстри, дорожаться дуже (Збан., Малин. дзвін, 1958, 59).
2. ким, чим. Те саме, що дорожити. - А ти думала, нами дуже дорожаться? - покійно спитала та. - Я давно тобі казала, що ми гарні, поки нужні [потрібні] (Мирний, III, 1954, 234); - Тільки ви, пане Славку, так не дорожіться собою. Адже я знаю дуже добре, що ви тепер ні над чим не працюєте (Март., Тв., 1954, 272); Йому солоно приходиться з збиранням грошей, того він так ними й дорожиться (Л. Укр., V, 1956, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дорожуся | дорожимося |
2 особа | дорожишся | дорожитеся |
3 особа | дорожиться | дорожаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дорожитимуся | дорожитимемося |
2 особа | дорожитимешся | дорожитиметеся |
3 особа | дорожитиметься | дорожитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дорожився | дорожилися |
Жіночий рід | дорожилася | |
Середній рід | дорожилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дорожімося | |
2 особа | дорожися | дорожіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дорожачись | |
Минулий час | дорожившись |