доспілий
ДОСПІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч до доспіти. Насіння, доспіле на пні, важке, жирне, мов волоський горіх (Вільде, Сестри.., 1958, 335).
2. прикм. Який доспів; стиглий, дозрілий. Втягала [Гінда] в ніс приємний запах доспілих яблук (Кобр., Вибр., 1954, 71); По городі, заплутуючись в огудинні, шукав собі на ніч місця вітерець, і тихо-тихо шерехтіли доспілі маківки (Стельмах, Хліб.., 1959, 620).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | доспілий | доспіла | доспіле | доспілі |
Родовий | доспілого | доспілої | доспілого | доспілих |
Давальний | доспілому | доспілій | доспілому | доспілим |
Знахідний | доспілий, доспілого | доспілу | доспіле | доспілі, доспілих |
Орудний | доспілим | доспілою | доспілим | доспілими |
Місцевий | на/у доспілому, доспілім | на/у доспілій | на/у доспілому, доспілім | на/у доспілих |