достатнє
достатній
ДОСТАТНІЙ, я, є. 1. Який задовольняє що-небудь або відповідає яким-небудь потребам. Помкомвзводу.. треба було зважити на топографію місцевості і поставити достатній заслон проти можливого нападу з балки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 80); // Обгрунтований належною мірою, переконливий. Прокурор лагодився на довгу промову, але в цій справі він не мав достатнього матеріалу, щоб розгорнути як слід по суті (Ле, Міжгір'я, 1953, 324).
2. діал. Заможний. Контраст того безжурного, ..достатнього життя з пізнішим еміграційним бідуванням.. глибоко врізався в його молоду душу (Фр., III, 1950, 72).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | достатній | достатня | достатнє | достатні |
Родовий | достатнього | достатньої | достатнього | достатніх |
Давальний | достатньому | достатній | достатньому | достатнім |
Знахідний | достатній, достатнього | достатню | достатнє | достатні, достатніх |
Орудний | достатнім | достатньою | достатнім | достатніми |
Місцевий | на/у достатньому, достатнім | на/у достатній | на/у достатньому, достатнім | на/у достатніх |