дотлівати
ДОТЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ДОТЛІТИ, ію, ієш, док. 1. Закінчувати тліти. В каміні дотлівали поліна (Н.-Лев., IV, 1956, 239); У Македонових руках дотлівав вогник цигарки (Шиян, Гроза.., 1956, 331); * Образно. Дотліває життя, як сумний каганець; Жити ж хочеться, хочеться! (Граб., І, 1959, 362); Довгий робочий день літній уже дотліває (Дн. Чайка, Тв., 1960, 152).
2. Закінчувати розкладатися; догнивати. Тута ж [у рову] іноді і дохла собака або кішка дотлівали (Мирний, IV, 1955, 14).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дотліваю | дотліваємо |
2 особа | дотліваєш | дотліваєте |
3 особа | дотліває | дотлівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дотліватиму | дотліватимемо |
2 особа | дотліватимеш | дотліватимете |
3 особа | дотліватиме | дотліватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дотлівав | дотлівали |
Жіночий рід | дотлівала | |
Середній рід | дотлівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дотліваймо | |
2 особа | дотлівай | дотлівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дотліваючи | |
Минулий час | дотлівавши |