дочитувати
ДОЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЧИТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка. Закінчувати читати що-небудь; читати до якоїсь межі. Затуливши долонями вуха, вона гарячково дочитувала книжку (Коцюб., II, 1955, 220); Ліда дочитала листа, згорнула його й поклала в сумочку (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 86); Марта слухала і якось тихо зітхала, а я, дочитавши до половини, припинила (Мирний, IV, 1955, 341).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочитую | дочитуємо |
2 особа | дочитуєш | дочитуєте |
3 особа | дочитує | дочитують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочитуватиму | дочитуватимемо |
2 особа | дочитуватимеш | дочитуватимете |
3 особа | дочитуватиме | дочитуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дочитував | дочитували |
Жіночий рід | дочитувала | |
Середній рід | дочитувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дочитуймо | |
2 особа | дочитуй | дочитуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дочитуючи | |
Минулий час | дочитувавши |