драбант
ДРАБАНТ, а, ч., заст. 1. Охоронець можновладної особи або солдат, що охороняє командуючого. Біля дверей стояло дванадцять драбантів з алебардами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 170).
2. Офіцерський денщик у козацьких військах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | драбант | драбанти |
Родовий | драбанта | драбантів |
Давальний | драбантові, драбанту | драбантам |
Знахідний | драбанта | драбантів |
Орудний | драбантом | драбантами |
Місцевий | на/у драбанті, драбантові | на/у драбантах |
Кличний | драбанте | драбанти |