дриґнути
ДРИГНУТИ, дригну, дригнеш, док., розм. Однокр. до дригати. Вона [дочка] присіла серед світлиці перед Балабухою і.. дригнула правою ногою (Н.-Лев., III, 1956, 43); Павло Гризлов, не озираючись, ще щось загукав до Вихора, а потім дригнув ногою, зручніше поставивши її на дошку, і застрочив [з кулемета] (Кучер, Чорноморці, 1956, 378).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дриґну | дриґнемо |
2 особа | дриґнеш | дриґнете |
3 особа | дриґне | дриґнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дриґнув | дриґнули |
Жіночий рід | дриґнула | |
Середній рід | дриґнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дриґнімо | |
2 особа | дриґни | дриґніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | дриґнувши |