дрочити
ДРОЧИТИ, дрочу, дрочиш, недок., перех., розм. Викликати в кого-небудь гнів, роздратування; дратувати. [Готліб:] Ой. не дрочи мене! гадюко! (Л. Укр., IV, 1954. 257).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрочу | дрочимо |
2 особа | дрочиш | дрочите |
3 особа | дрочить | дрочать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрочитиму | дрочитимемо |
2 особа | дрочитимеш | дрочитимете |
3 особа | дрочитиме | дрочитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дрочив | дрочили |
Жіночий рід | дрочила | |
Середній рід | дрочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дрочімо | |
2 особа | дрочи | дрочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дрочачи | |
Минулий час | дрочивши |