дружно
ДРУЖНО. Присл. до дружний. Ми ..з ним живемо дружно (Барв., Опов.., 1902, 97); Гребли з диявола всі дружно, Що деяким аж стало душно (Котл., І, 1952, 158); Дружно курились димарі хат, рипіли журавлі біля криниць, ревла худоба по дворах (Головко, II, 1957, 182); Кущі квітли, поля дружно зеленіли (Ю. Янов., І, 1958, 408).