дрібочка
ДРІБОЧКА, и, ж. Зменш, до дрібка. - Бачиш хоч дрібочку сонця? - питав я іноді нещасного товариша свого (Коб., До світа, 1905, 114); З невимовним жалем позбирала [Гїнда] розбиті кусники [цукрового коника], поваляні в поросі, обчистила й почала по дрібочці класти до уст (Кобр., Вибр., 1954, 72); Солі нема в хаті ні дрібочки, хліба ні кришечки (Л. Укр., IV, 1954, 213).
@ Ані (ні) дрібочки - зовсім, ніскільки, нітрохи. [Камілла:] Невже ти так-таки зовсім, ані крихітки, ані дрібочки не любиш мене? (Фр., IV, 1950, 445); До [останньої] дрібочки - повністю, цілком, дощенту. Витрусив [Михайло] до останньої дрібочки [сіль], а натовп не зменшився (Збан., Сеспель, 1961, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрібочка | дрібочки |
Родовий | дрібочки | дрібочок |
Давальний | дрібочці | дрібочкам |
Знахідний | дрібочку | дрібочки |
Орудний | дрібочкою | дрібочками |
Місцевий | на/у дрібочці | на/у дрібочках |
Кличний | дрібочко | дрібочки |
дрібочок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дрібочок | дрібочки |
Родовий | дрібочка | дрібочків |
Давальний | дрібочкові, дрібочку | дрібочкам |
Знахідний | дрібочок | дрібочки |
Орудний | дрібочком | дрібочками |
Місцевий | на/у дрібочку | на/у дрібочках |
Кличний | дрібочку | дрібочки |