дублет
ДУБЛЕТ, а, ч. 1. Другий екземпляр якого-небудь предмета; один із двох однакових предметів. Дублети записів діалектних матеріалів до Атласа, зібрані кафедрами української мови, переховуються в мовознавчих кабінетах університетів і педвузів (Нариси з діалектології.., 1955, 27).
2. мисл. Одночасний постріл з обох стволів двоствольної мисливської рушниці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дублет | дублети |
Родовий | дублету | дублетів |
Давальний | дублетові, дублету | дублетам |
Знахідний | дублет | дублети |
Орудний | дублетом | дублетами |
Місцевий | на/у дублеті | на/у дублетах |
Кличний | дублете | дублети |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дублет | дублети |
Родовий | дублета | дублетів |
Давальний | дублетові, дублету | дублетам |
Знахідний | дублет | дублети |
Орудний | дублетом | дублетами |
Місцевий | на/у дублеті | на/у дублетах |
Кличний | дублете | дублети |