дубняк
ДУБНЯК, а, ч. Дубовий ліс, гай; дубова памолодь. Кучеряві берести і граби, зеленокосі берези й густий дубняк не пускали сюди вітру (Кучер, Трудна любов, 1960, 575); Не кваплячись Конопельський з Масловим підійшли до густого дубняка, порилися там в коричневому опалому листі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 231); Він.. продирається між молодим дубняком (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 409).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дубняк | дубняки |
Родовий | дубняку | дубняків |
Давальний | дубнякові, дубняку | дубнякам |
Знахідний | дубняк | дубняки |
Орудний | дубняком | дубняками |
Місцевий | на/у дубняку | на/у дубняках |
Кличний | дубняку | дубняки |