дудар
ДУДАР я, ч. 1. Майстер, що робить дудки.
2. Той, хто грає на дудці, сопілці. Дудар вигравав на сопілці третяка (Панч, III, 1956, 81); Привозили їх [пісні Т. Г. Шевченка] на Білорусь.. білоруські плотогони, які бували на Україні, приносили мандрівні лірники, дударі та гуслярі (Рад. літ-во, 5, 1958, 53).
3. Вид танкової гри. Сад рябіє від слідів і тіней. Дітвора гуляє в дударя (Швець, Неспок. літо, 1959, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дудар | дударі |
Родовий | дударя | дударів |
Давальний | дудареві, дударю | дударям |
Знахідний | дударя | дударів |
Орудний | дударем | дударями |
Місцевий | на/у дударі | на/у дударях |
Кличний | дударю | дударі |