дук
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дук | дуки |
Родовий | дука | дуків |
Давальний | дукові, дуку | дукам |
Знахідний | дук | дуки |
Орудний | дуком | дуками |
Місцевий | на/у дуку | на/у дуках |
Кличний | дуку | дуки |
дука
ДУКА, и, ч., заст. Багата людина; багач, багатій. У дуки служила - болячку заробила (Укр.. присл.., 1955, 60); Грицько - багатир, дука; у його три пари волів, дві шкапи, ціла сотня овець (Мирний, III, 1954, 15); Скривдив якось дука Клим Удову Кирюшу, - Одхватив шматок городу І родючу грушу (Воскр., З перцем!. 1957, 91).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дука | дуки |
Родовий | дуки | дук |
Давальний | дуці | дукам |
Знахідний | дуку | дук |
Орудний | дукою | дуками |
Місцевий | на/у дуці | на/у дуках |
Кличний | дуко | дуки |