дурманити
ДУРМАНИТИ, нить, недок., перех. 1 неперех. Сильно діяти на органи відчуття; п'янити. Білим цвітом цвів у тайзі богульник і дурманив голову (Донч., III, 1956, 109); Туя дурманить своїм запахом, аж голова чуманіє (Гончар, Тронка, 1963, 45); // Притуплювати розум, затуманювати свідомість. А в світлиці тим часом обходила рядова [чарка], розв'язувала й без того смілі язики, дурманила.. голови (Мирний, II, 1954, 296); // перен. Збудливо діяти на розум, свідомість. М'яка й тепла долоня гладила його волосся, а ніжні слова дурманили йому голову (Шиян, Гроза.., 1956, 25); Незримі тіні переслідували його, розпалювали уяву і дурманили мозок (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 15).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дурману | дурманимо |
2 особа | дурманиш | дурманите |
3 особа | дурманить | дурманять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дурманитиму | дурманитимемо |
2 особа | дурманитимеш | дурманитимете |
3 особа | дурманитиме | дурманитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | дурманив | дурманили |
Жіночий рід | дурманила | |
Середній рід | дурманило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | дурманімо | |
2 особа | дурмани | дурманіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | дурманячи | |
Минулий час | дурманивши |