дурощі
ДУРОЩІ, ів, мн., розм. 1. Нерозумні, безглузді вчинки. - Хлопець ти хороший, кинь дурощі (Мик., II, 1957, 470); // Позбавлені розумного змісту думки, слова. - Я вже й сам не тямлю, де в мене тії дурощі беруться, - от наче щось сіпне! (Л. Укр., III, 1952, 367); - Хто міг подумати? Син такого батька, а дивись, які дурощі у нього в голові (Шиян, Баланда, 1957, 214).
@ Вибивати (вибити) дурощі з голови (з кого-небудь) - заставляти кого-небудь позбутися примх, капризів, нерозумних, безглуздих учинків, думок. -Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137); Коли граната вибухнула.. Антоніна почала старанно вибивати дурощі з Василика (Довж., І, 1958, 392).
2. у знач. присудк. сл. Не варте уваги. Те, що парубком там трохи дозволяв собі, це дурощі. Тепер він батько (Кач., II, 1958, 21); В думці погодився з Шухнов-ським: це не критика, а дурощі. Але все ж був удар (Збан., Малин, дзвін, 1958, 117).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дурощі | |
Родовий | дурощів | |
Давальний | дурощам | |
Знахідний | дурощі | |
Орудний | дурощами | |
Місцевий | на/у дурощах | |
Кличний | дурощі |