душитель
ДУШИТЕЛЬ, я, ч. Той, хто пригноблює, пригнічує, придушує кого-, що-небудь. - Він мені розказував про царського міністра Столипіна. - Це про того народного душителя, що всю країну шибеницями вкрив? (Шиян, Гроза.., 1956, 509); Коцюбинський пише ряд новел, в яких картає панів-лібералів, куркулів та попів і показує їх як душителів революції (Іст. укр. літ.. І, 1954, 649); // перен. Те, що заважає чому-небудь розвиватися, рости, прогресувати. Ленін заплямував американський імперіалізм як ката і душителя російської свободи, як жандарма народів Європи (Біогр. Леніна, 1955, 210); Ватікан на протязі всього свого існування був організатором найтяжчих соціальних злочинів проти людства,.. душителем науки (Іст. укр. літ., II, 1956, 208).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | душитель | душителі |
Родовий | душителя | душителів |
Давальний | душителеві, душителю | душителям |
Знахідний | душителя | душителів |
Орудний | душителем | душителями |
Місцевий | на/у душителі | на/у душителях |
Кличний | душителю | душителі |