дідьків
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дідьків | дідькова | дідькове | дідькові |
Родовий | дідькового | дідькової | дідькового | дідькових |
Давальний | дідьковому | дідьковій | дідьковому | дідьковим |
Знахідний | дідьків, дідькового | дідькову | дідькове | дідькові, дідькових |
Орудний | дідьковим | дідьковою | дідьковим | дідьковими |
Місцевий | на/у дідьковому, дідьковім | на/у дідьковій | на/у дідьковому, дідьковім | на/у дідькових |
дідько
ДІДЬКО, а, ч. 1. фольк. Те саме, що біс1. Їй прийшли на думку чорні рогаті дідьки (Н.-Лев., III, 1956, 160); - Це вони.. трималися народної приказки.., знаєш, тієї, що, мовляв, чеши дідька зрідка, бо кострубатий (Вільде, Повнол. діти, 1960, 367); * У порівн. Стане [Параска] в цвинтарі та й заглядає в церкву через поріг - як той дідько боїться ладану та хреста (Н.-Лев., II, 1956, 18).
2. Уживається як лайливе слово. - Певно, таки віддадуть мене за того вусатого дідька, що має вівці... (Коцюб., II, 1955, 146); - А най йому дідько оре! Їдьмо з нами козакувати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 346); Чомусь подовгу стояли на кожній станції. На кожному підйомі притишувався й без того повільний хід [поїзда].. Напутив же його якийсь дідько поїхати цим безплацкартним «максимом»! (Шовк., Інженери, 1956, 156).
@ Дідько знає; Сам дідько не знає - важко сказати, невідомо, не знати. [Карпо:] Дідько вас, бабів, знає, який у вас язик: як засвербить, то кого ви тільки не опаскудите! (Кроп., II, 1958, 165); Сам дідько десь не знає, як тобі міняться дівчата (Стельмах, Хліб.., 1959, 58); Дідько йому (їй) радий див. радий; Дідька лисого - нізащо, ніколи. [Ромашка:] Ну, щоб я пішов агітувати проти плану, то це вже дідька лисого (Мик., І, 1957, 59); Дідько несе (приніс) кого - іде небажаний, нежданий хтось. [Xаїм:] Вже либонь дідько несе нашого пана (Кроп., V, 1959, 267); Хтось стукає в сінешні двері. Кого це дідько приніс?.. (Руд., Остання шабля, 1959, 43); На якого дідька? - навіщо?, для чого? - То виходить, годиться, щоб пропадала марно козацька сила без доброго діла..? То для чого ж ми живемо? На якого дідька ми живемо? (Довж., І, 1958, 230); Хай (нехай) йому (їм і т. ін. ) дідько! -те саме, що Хай (нехай) йому (їм і т. ін .) біс (див. біс1); Якого дідька? -чого?, чому? - Якого це дідька вони [свині] лізуть під віз? - крикнув Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дідько | дідьки |
Родовий | дідька | дідьків |
Давальний | дідькові, дідьку | дідькам |
Знахідний | дідька | дідьків |
Орудний | дідьком | дідьками |
Місцевий | на/у дідьку, дідькові | на/у дідьках |
Кличний | дідьку | дідьки |