екзальтація
ЕКЗАЛЬТАЦІЯ, ї ж., книжн. Надмірне захоплення чимось, збудження під впливом чого-небудь. Інколи ж його просто гедзь нападав - і тоді він ставав нестерпучим: пускав Раїсі шпильки, глузував з її екзальтації (Коцюб., І, 1955, 330); Молитовна екзальтація розслабила його вкрай, зігнула згорбила (Ле, Наливайко, 1957, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | екзальтація | екзальтації |
Родовий | екзальтації | екзальтацій |
Давальний | екзальтації | екзальтаціям |
Знахідний | екзальтацію | екзальтації |
Орудний | екзальтацією | екзальтаціями |
Місцевий | на/у екзальтації | на/у екзальтаціях |
Кличний | екзальтаціє | екзальтації |