екзальтованість
ЕКЗАЛЬТОВАНІСТЬ, ності, ж., книжн. 1. тільки одн. Властивість і стан за знач. екзальтований. Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення - це екзальтованість Бучного (Ткач, Моряки, 1948, 121).
2. рідко. Вчинок, викликаний екзальтацією. Такі екзальтованості не могли здаватися правдоподібними людині, що звикла вести виключно практичне життя (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 437).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | екзальтованість | екзальтованості |
Родовий | екзальтованості, екзальтованости | екзальтованостей |
Давальний | екзальтованості | екзальтованостям |
Знахідний | екзальтованість | екзальтованості |
Орудний | екзальтованістю | екзальтованостями |
Місцевий | на/у екзальтованості | на/у екзальтованостях |
Кличний | екзальтованосте | екзальтованості |