жалива
ЖАЛИВА, и, ж., діал. Кропива. В глухому та узенькому проулкові, що буйно заріс бур'янами та жаливою, ніколи не буває сонця (Вас., 1,1959, 270); А те, що не вміло цвісти ошатно й пишно, як, наприклад, жалива й дика м'ята, те цвіло негарно й непомітно (Дмит., Розлука, 1957, 304); * У порівн .І раптом, мов жаливою, жагнула совість: адже це він завдав їй такого страждання (Баш, Надія, 1960, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жалива | жаливи |
Родовий | жаливи | жалив |
Давальний | жаливі | жаливам |
Знахідний | жаливу | жаливи |
Орудний | жаливою | жаливами |
Місцевий | на/у жаливі | на/у жаливах |
Кличний | жаливо | жаливи |
жалити
ЖАЛИТИ, жалю, жалиш, недок., перех. і без додатка, Викликати відчуття жару, свербежу, колючи чим- небудь отруйним. Кропива жалить її в литки, в руки, а вона чухає литки та лає кропиву (Н.-Лев., II, 1956, 13); Їх [земляків у Бразілії] трусить лихоманка люта, їх жалять змії, б'є нагай, Щоб для поміщика здобути Гіркої кави урожай (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 121); // Колоти, ранити, впиваючись жалом. - Лети [Шершню] щодуху, сядь йому [Лисові] на живіт і жали, що маєш сили (Фр., IV, 1950, 69); Коли чоловіка жалять оси, він тікає до води (Ю. Янов., І, 1958, 171); * Образно. Крижані кульки лютими осами жалили щоки, вуха й шию (Чорн., Потік.., 1956, 99).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жалю | жалимо |
2 особа | жалиш | жалите |
3 особа | жалить | жалять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жалитиму | жалитимемо |
2 особа | жалитимеш | жалитимете |
3 особа | жалитиме | жалитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жалив | жалили |
Жіночий рід | жалила | |
Середній рід | жалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жалімо | |
2 особа | жали | жаліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жалячи | |
Минулий час | жаливши |