жалива
ЖАЛИВА, и, ж., діал. Кропива. В глухому та узенькому проулкові, що буйно заріс бур'янами та жаливою, ніколи не буває сонця (Вас., 1,1959, 270); А те, що не вміло цвісти ошатно й пишно, як, наприклад, жалива й дика м'ята, те цвіло негарно й непомітно (Дмит., Розлука, 1957, 304); * У порівн .І раптом, мов жаливою, жагнула совість: адже це він завдав їй такого страждання (Баш, Надія, 1960, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жалива | жаливи |
Родовий | жаливи | жалив |
Давальний | жаливі | жаливам |
Знахідний | жаливу | жаливи |
Орудний | жаливою | жаливами |
Місцевий | на/у жаливі | на/у жаливах |
Кличний | жаливо | жаливи |