жартливий
ЖАРТЛИВИЙ, а, е. Те саме, що жартівливий. [Наталка:] Я з Петром моїм щаслива, І весела, і жартлива (Котл., II, 1953, 42); Очі її блиснули жартливим огником (Вас., І, 1959, 152); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми, чутно жартливі приспіви до танців (Коцюб., І, 1955, 184); Гурт жінок Провадив там дискусію жартливу: Де саме міст відомий той лежав (Рильський, І, 1956, 421).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жартливий | жартлива | жартливе | жартливі |
Родовий | жартливого | жартливої | жартливого | жартливих |
Давальний | жартливому | жартливій | жартливому | жартливим |
Знахідний | жартливий, жартливого | жартливу | жартливе | жартливі, жартливих |
Орудний | жартливим | жартливою | жартливим | жартливими |
Місцевий | на/у жартливому, жартливім | на/у жартливій | на/у жартливому, жартливім | на/у жартливих |