жаріти
ЖАРІТИ, рить і іє, недок. 1. Горіти без полум'я; жевріти. Не може [Роман] відвести широко розплющених очей від губки, котра жарить на соломі проти вітру... (Коцюб., 1,1955, 120); * Образно. Любові пишний мак У грудях розцвівся і жаріє (Рильський, І, 1956, 112); // перен. Робитися червоним, розгаряченим (від хвилювання, збудження). Потім вибрали нас в райком. І жаріло у неї личико [личенько]. Голос милий - дзвінком... (Шер., Дорога.., 1957, 9).
2. перен. Виділятися своїм червоним кольором. Сонце липневе сіда за Південним вокзалом, Обрій далекий жаріє гарячим металом (Мур., Слово.., 1949, 16); На білім платті галстук піонерський Трояндою червоною жарів (Рильський, І, 1956, 423).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жарю | жаримо |
2 особа | жариш | жарите |
3 особа | жарить | жарять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жарітиму | жарітимемо |
2 особа | жарітимеш | жарітимете |
3 особа | жарітиме | жарітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жарів | жаріли |
Жіночий рід | жаріла | |
Середній рід | жаріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жармо | |
2 особа | жар | жарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жарячи | |
Минулий час | жарівши |