жданки
ЖДАНКИ, ів, мн., розм. Те, чого чекають, на що надіються, про що мріють. - Ні, мамо, ні! Чи таки ви самі не бачите, що мені не до жданків (Вовчок, І, 1955, 215); - А паче всього він хоче, - тут сотник обернувся до Замойського, - він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскоріше таки виплатили державне утримання, не дратували б його жданками (Ле, Наливайко, 1957, 24)
@ Жданки розгубити (поїсти) - не дочекатися і втратити надію на можливість дочекатися кого-, чого-небудь. Ждали, ждали, та й жданки розгубили (Номис, 1864, № 5627); А піп ждав-ждав Семена з золотом та й жданки поїв (Україна.., І, 1960, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жданки | |
Родовий | жданків | |
Давальний | жданкам | |
Знахідний | жданки | |
Орудний | жданками | |
Місцевий | на/у жданках | |
Кличний | жданки |