жебри
ЖЕБРИ, ів, мн. Збирання милостині. Часом через Остапа циганки спізнялися з мандрівкою на жебри (Коцюб., І, 1955, 371); // Милостиня, зібрана жебранням. - Ет, що твої жебри! от як той дід сліпий, що сидить біля мосту, - ну, той має всякого добра повну торбу (Коцюб., І, 1955, 133).
@ Піти (ходити) на жебри (по жебрах, у жебри), заст. - просити милостиню. [Ксеня:] Робила, поки могла, а далі пішла по жебрах (Фр., IX, 1952, 354); Так і виросла [Наталка], навіть здорова дівка виросла - а на жебри ходила (Григ., Вибр., 1959, 351); Пускати в жебри - перетворювати на жебраків. - Не треба нам радців! Годі! - Щоб до в'язниці тягали, як нашого цехмістра! - Здирствами в жебри пускали! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 205).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жебри | |
Родовий | жебрів | |
Давальний | жебрам | |
Знахідний | жебри | |
Орудний | жебрами | |
Місцевий | на/у жебрах | |
Кличний | жебри |