жертвенний
ЖЕРТВЕННИЙ, а, е. 1. рідко. Признач. для жертви (у 1 знач.). Жертвенну тварину душили мотузком, м'ясо варили в мідному казані, присвячуючи божеству кращі куски та нутрощі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 160).
2. поет. Сповнений самопожертви, самовідданості. Потім уже пережите немов захльоснуло її - спогад про трагічне повстання.. і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (Жур., До них іде.., 1952, 23); Говорити він умів і завжди бундючно підкреслював свій жертвенний героїзм за долю чужої йому країни (Ле, Наливайко, 1957, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жертвенний | жертвенна | жертвенне | жертвенні |
Родовий | жертвенного | жертвенної | жертвенного | жертвенних |
Давальний | жертвенному | жертвенній | жертвенному | жертвенним |
Знахідний | жертвенний, жертвенного | жертвенну | жертвенне | жертвенні, жертвенних |
Орудний | жертвенним | жертвенною | жертвенним | жертвенними |
Місцевий | на/у жертвенному, жертвеннім | на/у жертвенній | на/у жертвенному, жертвеннім | на/у жертвенних |