жлуктити
ЖЛУКТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТАТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Л. Укр., IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, - пропивав навіть останню свою одежину (Козл., На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Рудь, Гомін.., 1959, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жлукчу | жлуктимо |
2 особа | жлуктиш | жлуктите |
3 особа | жлуктить | жлуктять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жлуктитиму | жлуктитимемо |
2 особа | жлуктитимеш | жлуктитимете |
3 особа | жлуктитиме | жлуктитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | жлуктив | жлуктили |
Жіночий рід | жлуктила | |
Середній рід | жлуктило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | жлуктімо | |
2 особа | жлукти | жлуктіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | жлуктячи | |
Минулий час | жлуктивши |