жіноцтво
ЖІНОЦТВО, а, с. Збірн. до жінка 1, 2. Наблизившись, Рідкодуб побачив, що вся крамниця заповнена була рухливим, балакучим натовпом жіноцтва різного віку (Кир., Вибр., 1960, 211); - Здоров був, батьку, вельможний пане сотнику! - заклекотіла громада, загули чоловіки, залящало жіноцтво, запищала дітвора, та й поклонились йому низесенько... (Кв.-Осн., II, 1956, 178).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жіноцтво | жіноцтва |
Родовий | жіноцтва | жіноцтв |
Давальний | жіноцтву | жіноцтвам |
Знахідний | жіноцтво | жіноцтва |
Орудний | жіноцтвом | жіноцтвами |
Місцевий | на/у жіноцтві | на/у жіноцтвах |
Кличний | жіноцтво | жіноцтва |