забачати
ЗАБАЧАТИ, аю, аєш, недок., ЗАБАЧИТИ і ЗОБАЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Бачити кого-, що-небудь з якогось моменту; помічати. Ой, як стали то [козаки] на собі кров християнську забачати, То стали землю турецькую.. Клясти-проклинати (Укр.. думи.., 1955, 13), Стираючи порох зі столу, забачив [Андрій] на ньому кілька мідяків (Коцюб., І, 1955, 446); День гасне потроху, кругом вечоріє.. Забачивши матір, біжить і радіє Назустріч дитинонька мила (Граб., І, 1959, 590); Аероплан робив над селом круги, спускався все нижче й нижче, сідав над майданом. Вже можна було забачити людей на ньому (Вас., II, 1959, 244).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забачаю | забачаємо |
2 особа | забачаєш | забачаєте |
3 особа | забачає | забачають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забачатиму | забачатимемо |
2 особа | забачатимеш | забачатимете |
3 особа | забачатиме | забачатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забачав | забачали |
Жіночий рід | забачала | |
Середній рід | забачало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забачаймо | |
2 особа | забачай | забачайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | забачаючи | |
Минулий час | забачавши |