забивка
ЗАБИВКА, и, ж. Те, чим забивають отвір. Цей кисень застосовувався тоді, коли важко відкрити отвір для випуску металу з мартена, і тоді забивку доводиться просто пропалювати киснем (Собко, Біле полум'я, 1952, 257); Під глиняною обмазкою черені виявлена забивка з уламків кераміки (Археол., IX, 1954, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | забивка | забивки |
Родовий | забивки | забивок |
Давальний | забивці | забивкам |
Знахідний | забивку | забивки |
Орудний | забивкою | забивками |
Місцевий | на/у забивці | на/у забивках |
Кличний | забивко | забивки |