забрязкотіти
ЗАБРЯЗКОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до забрязкати. Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли (Греб., І, 1957, 62); Слуги забігали, загомоніли, забрязкотіли ключами (Н.-Лев., І, 1956, 161); По кількох хвилинах забрязкотів засув, і на поріг виступив Василь (Мушк., Серце.., 1962, 8).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забрязкочу | забрязкотимо |
2 особа | забрязкотиш | забрязкотите |
3 особа | забрязкотить | забрязкотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | забрязкотів | забрязкотіли |
Жіночий рід | забрязкотіла | |
Середній рід | забрязкотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | забрязкотімо | |
2 особа | забрязкоти | забрязкотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | забрязкотівши |