завдячувати
ЗАВДЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВДЯЧИТИ, чу, чиш, док. 1. тільки недок., чим, рідко що. Бути зобов'язаним кому-, чому-небудь чим, за що; мати що-небудь завдяки кому-, чому-небудь. Особливо з матір'ю.. ми були у великій приязні і власне їй завдячую я нахил до всього гарного та любов і розуміння природи (Коцюб., III, 1956, 233); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (Гончар, II, 1959, 61); Зберегли вони своє життя в концтаборі, незважаючи на бруд, хвороби, голод і холод, лише завдячуючи силі молодого організму і міцній волі (Коз., Гарячі руки, 1960, 116); Все живе на Землі завдячує своїм існуванням Сонцю (Наука.., 5, 1963, 3).
2. рідко. Відносити на чийсь рахунок, бути вдячним кому-небудь. - Ах, Івасю мій, любий мій, тобі одному маю завдячити, що ти мені відкрив дорогу, показав шлях до свого нового світу (Фр., IX, 1952, 434); Він зауважив, що сьогоднішній борщ є шедевром кулінарії, але він не знав, кому завдячити його високу якість (Гур., Наша молодість, 1959, 59).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завдячую | завдячуємо |
2 особа | завдячуєш | завдячуєте |
3 особа | завдячує | завдячують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завдячуватиму | завдячуватимемо |
2 особа | завдячуватимеш | завдячуватимете |
3 особа | завдячуватиме | завдячуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завдячував | завдячували |
Жіночий рід | завдячувала | |
Середній рід | завдячувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завдячуймо | |
2 особа | завдячуй | завдячуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завдячуючи | |
Минулий час | завдячувавши |