заворожувати
ЗАВОРОЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАВОРОЖИТИ, рожу, рожиш, док. 1. перех. Діяти, впливати на кого-, що-небудь чарами, чаклунством. - Це характерник, - сказав хтось біля Ярошенків. - Заворожує зброю і кулі так, що своїм не шкодять, а ворога б'ють (Мак., Вибр., 1956, 485); Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його (Донч., І, 1956, 124); [Сусляєв:] Бути вам щасливою, бо я його [люстро] заворожив - хто перший подивиться, буде щасливий (Коч., II, 1956, 248).
2. перех., перен. Зачаровувати, захоплювати. Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Мас., Під небом.., 1961, 54); Не вродою, не розкішшю брів і не станом, а піснею заворожила [Олена] й приворожила його (Стельмах, Правда.., 1961, 390); Обидва бронепоїзди викликали загальне захоплення в землекопів, а Славка та Миколу вони й зовсім заворожили (Кучер, Чорноморці, 1956, 109).
3. тільки док., неперех. Ворожбою (на картах і т. ін.) передбачити що-небудь. Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! (Шевч., І, 1963, 256); Циганка поклонилась йому, та й каже: - Не бий мене, паночку, то я тобі заворожу і всю правду розкажу (Н.-Лев., III, 1956, 297).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заворожую | заворожуємо |
2 особа | заворожуєш | заворожуєте |
3 особа | заворожує | заворожують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заворожуватиму | заворожуватимемо |
2 особа | заворожуватимеш | заворожуватимете |
3 особа | заворожуватиме | заворожуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заворожував | заворожували |
Жіночий рід | заворожувала | |
Середній рід | заворожувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заворожуймо | |
2 особа | заворожуй | заворожуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заворожуючи | |
Минулий час | заворожувавши |