завівати
ЗАВІВАТИ, ає, недок., ЗАВІЯТИ, іє, док . 1. тільки недок., неперех. Злегка віяти; повівати. Вітер віє, завіває, З України не вертає (Рудан., Тв., 1956, 36); Словами промовляла [Ярославна]: - Вітре, - каже, - буйнеє вітрило! ..Нащо ж вієш, вієш-завіваєш, Нащо ханові стріли хапаєш..? (Мирний, V, 1955, 275).
2. неперех. Задувати, проникати куди-небудь. Завіває вітер у землянку (Ю. Янов., II, 1958, 49); // безос. - Коли б вікна та сякі-такі двері навісити, щоб хоч снігом не завівало (Стельмах, І, 1962, 229).
3. перех. Віючи, наносити, насипати чого-небудь у щось, кудись (про вітер). Вітер гуляє над пустирищем, крутить в повітрі піском та ярмарковим сміттям, завіваючи все це і в миски, і торговкам у казани (Гончар, Таврія, 1952, 74); // Засипати, заносити кого-, що-небудь снігом, піском і т. ін. [Світлана:] А як ти взимку добиратимешся? Замете, завіє хуртовина дороги... (Зар., Антеї, 1962, 252); // безос. Скоро вдарили перші морози, снігом завіяло села (Кучер, Пов. і опов., 1949, 22).
4. тільки док., неперех. Почати віяти (про вітер, завірюху і т. ін.). Вітер завіяв з великою силою (Калин, Закарп. казки, 1955, 38); // безос. Завіяло порошею... Як легко в горах дишеться! (Нех., Чудесний сад, 1962, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завіваю | завіваємо |
2 особа | завіваєш | завіваєте |
3 особа | завіває | завівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завіватиму | завіватимемо |
2 особа | завіватимеш | завіватимете |
3 особа | завіватиме | завіватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завівав | завівали |
Жіночий рід | завівала | |
Середній рід | завівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завіваймо | |
2 особа | завівай | завівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завіваючи | |
Минулий час | завівавши |