завішувати
ЗАВІШУВАТИ1, ую, уєш, недок., ЗАВІСИТИ, ішу, ісиш, док,, перех. 1. Закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін. Як тільки насувалась ніч, - село пірнало в темряву і тишу. Люди завішували ряднами вікна і наспіх вечеряли (Тют., Вир, 1964, 299); Ізнов «Тадеуша» я розгорнув, Розклав папір, вікно завісив синє (Рильський, І, 1956, 86).
2. розм. Підвішувати, вішати що-небудь, прикріпляючи до чогось, зачеплюючи за щось. Асуар глянув крізь гратовані двері на вартового, що завішував на стіні лампу (Ірчан, II, 1958, 93): Тепер став [Танасій] виливати молоко із дерев'яної посудини у великий мідний котел та завісив його над ватрою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 266).
ЗАВІШУВАТИ2, ую.уєш, недок., ЗАВІШАТИ, аю, аєш, док., перех. Заповнювати що-небудь великою кількістю почеплених, навішаних предметів. Старі панни, закидали небожів кабінет валізами та скриньками, завішали усякими сукнями та капелюшами (Н.-Лев., II, 156, 72); - Я нагадаю вам, що пріч тих ганчірок, якими ви завішали усі стіни, маєте чоловіка, дочку (Л. Янов., І, 1959, 373); Дівчата її [їдальню] так приберуть. Рушниками завішають, портретами, вінками квітчають... (Головко, І, 1957, 255).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завішую | завішуємо |
2 особа | завішуєш | завішуєте |
3 особа | завішує | завішують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завішуватиму | завішуватимемо |
2 особа | завішуватимеш | завішуватимете |
3 особа | завішуватиме | завішуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | завішував | завішували |
Жіночий рід | завішувала | |
Середній рід | завішувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | завішуймо | |
2 особа | завішуй | завішуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | завішуючи | |
Минулий час | завішувавши |