загальник
ЗАГАЛЬНИК, а, ч., перев. мн. Часто повторюваний, усім відомий вислів, банальна фраза. До другої [бесіди] Ігор підготується краще. Загальників у його мові вже не буде (Шовк., Людина.., 1962, 313); Щоб виграти час, він вдається до загальників: - Діти, вони завжди були окрасою життя... Правда? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 239); Загальники, стерті, вживані слова ніколи не прикрашали поезію (Вітч., 4, 1963, 203).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | загальник | загальники |
Родовий | загальника | загальників |
Давальний | загальникові, загальнику | загальникам |
Знахідний | загальник | загальники |
Орудний | загальником | загальниками |
Місцевий | на/у загальнику | на/у загальниках |
Кличний | загальнику | загальники |