загуркати
ЗАГУРКАТИ, аю, аєш, док. Почати гуркати, видаючи, утворюючи гуркіт, стук, шум. В сінях загудів сердито бас, задзвеніли цимбали, заплакали три скрипки і загуркав бубен [бубон] (Фр., VIII, 1952, 64); В залі заплескали в долоні й виразно загуркали лавами, умощуючи їх для глядачів (Епік, Тв., 1958, 424); // безос. Потім застукотіло в двері, неначе хто штурхав палицею, а потім загуркало кулаком (Н.-Лев., IV, 1956, 239).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загуркаю | загуркаємо |
2 особа | загуркаєш | загуркаєте |
3 особа | загуркає | загуркають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загуркав | загуркали |
Жіночий рід | загуркала | |
Середній рід | загуркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загуркаймо | |
2 особа | загуркай | загуркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | загуркавши |