загуслий
ЗАГУСЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до загуснути. Повітря задушливе, загусле від нафтового сопуху: у Германа від нього.. голова крутиться (Фр., VIII, 1952, 327); // у знач. прикм. На підлозі, аж чорній від загуслої крові кількох поколінь катованих тут військовополонених, у неприродній позі лежав скорчений чоловік (Ле, Право.., 1957, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загуслий | загусла | загусле | загуслі |
Родовий | загуслого | загуслої | загуслого | загуслих |
Давальний | загуслому | загуслій | загуслому | загуслим |
Знахідний | загуслий, загуслого | загуслу | загусле | загуслі, загуслих |
Орудний | загуслим | загуслою | загуслим | загуслими |
Місцевий | на/у загуслому, загуслім | на/у загуслій | на/у загуслому, загуслім | на/у загуслих |