задвірки
ЗАДВІРКИ, ів, мн. 1. Місце за дворами, позад будинків, хат. Добриня взяв Малушу за руку й швидко повів їі округ княжого терема, на задвірки (Скл., Святослав, 1959, 76); Задвірками попрямувала [Надія] за шахту (Чорн., Красиві люди, 1961, 48); * Образно. Туди [у літературу] «по блату» не пробраться. Через задвірки не пройти... (Павл., Бистрина, 1959, 120).
2. перен. Глуха вулиця, закуток. - Хлібну крамницю знайдуть і десь на задвірках, а нам треба на розі вулиці і щоб з вітриною (Донч., VI, 1957, 521).
На задвірках чого - про погане, незавидне місце кого-, чого-небудь. Царські міністри і сановники.. давно закінчили своє життя на задвірках історії як продавці газет або водії таксі (Цюпа, Україна.., 1960, 288).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задвірки | |
Родовий | задвірків | |
Давальний | задвіркам | |
Знахідний | задвірки | |
Орудний | задвірками | |
Місцевий | на/у задвірках | |
Кличний | задвірки |
задвірок
ЗАДВІРОК, рка, ч. 1. Частина двора позад будинку, хати. Князь звелів Юркові жить коло палацу в гарному домі, а Уласові дали невелику хатинку на задвірку, де були збудовані стайні, та псарні, та свинюшники (Н.-Лев., III, 1956, 296); На одній половині хати не було в вікнах рам і жовта стіна дивилась на задвірок двома чорними дірами (Коцюб., І, 1955, 43).
2. розм. Задня частина хати або іншої будівлі. Вона [Карпова хата] стояла до Лаврінових дверей задвірком (Н.-Лев., II, 1956, 366).
3. перен. Віддалена від великого, культурного центру місцевість. Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький земний задвірок теж стане гучним містом (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задвірок | задвірки |
Родовий | задвірка | задвірків |
Давальний | задвіркові, задвірку | задвіркам |
Знахідний | задвірок | задвірки |
Орудний | задвірком | задвірками |
Місцевий | на/у задвірку | на/у задвірках |
Кличний | задвірку | задвірки |