задибати
ЗАДИБАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Почати дибати; піти, дибаючи. Стала [чайка] на довгі жовті ноги, оглянулась здивовано навколо, задибала по гальці (Збан., Мор. чайка, 1959, 23).
2. перен., куди. Дійти куди-небудь; додибати. - Ой, я п'яна... Доленько ж моя, як же я задибаю до хати? Доведеться десь під окопом ночувати! - бідкалась Явдоха (Коцюб., І, 1955, 47).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задибаю | задибаємо |
2 особа | задибаєш | задибаєте |
3 особа | задибає | задибають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задибав | задибали |
Жіночий рід | задибала | |
Середній рід | задибало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задибаймо | |
2 особа | задибай | задибайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задибавши |