задум
ЗАДУМ, у, ч. 1. Задуманий план дій; намір. Андруша з хлопцями, безумовно, щось задумали. А суворі обличчя, настороженість і кийки в руках ясно говорять, що од їхніх задумів комусь не поздоровиться (Головко, І, 1957, 363); Славними трудовими перемогами і звершеннями, новими грандіозними задумами, величезним пафосом творення сповнене життя радянського народу (Літ. газ., 26.XII 1961, 1).
2. Основна ідея художнього, музичного, публіцистичного і т. ін. твору. У своїй цікавій за задумом п'єсі «Підеш - не вернешся» І. Кочерга малює в особі Маль-ванова образ більшовика, дослідника і завойовника неосяжних пустинь (Іст. укр. літ., II, 1956, 532); Обидві частини статті [І. Франка] нерозривно зв'язані між собою єдиним задумом, єдиною ідеєю (Укр. літ. критика.., 1959, 426).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задум | задуми |
Родовий | задуму | задумів |
Давальний | задумові, задуму | задумам |
Знахідний | задум | задуми |
Орудний | задумом | задумами |
Місцевий | на/у задумі | на/у задумах |
Кличний | задуме | задуми |
задума
ЗАДУМА, и, ж. Стан того, хто заглибився в думки, роздуми. Скачуть хвилі по каменях та навівають тиху задуму... (Н.-Лев., II, 1956, 391); З карих, трохи посоловілих очей визирали неспокій та задума, наче вона [Мотря] загубила моральну рівновагу (Коцюб., І, 1955, 43); В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова (Гончар, III, 1959, 123); * Образно. Передосіннє небо повите було в голубу задуму (Вас., II, 1959, 204).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | задума | задуми |
Родовий | задуми | задум |
Давальний | задумі | задумам |
Знахідний | задуму | задуми |
Орудний | задумою | задумами |
Місцевий | на/у задумі | на/у задумах |
Кличний | задумо | задуми |