зазор
ЗАЗОР, а, техн. Щілина, отвір між двома прилягаючими поверхнями. При роботі поршень (особливо з алюмінієвого сплаву) розширюється від нагрівання більше, ніж циліндр. Тому між поршнем і циліндром залишають зазор (Автомоб., 1957, 37); Кісточкові плоди пропускають через вальці з таким зазором між ними, щоб кісточки лишились цілими (Ком. Укр., 7, 1956, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зазор | зазори |
Родовий | зазора | зазорів |
Давальний | зазорові, зазору | зазорам |
Знахідний | зазор | зазори |
Орудний | зазором | зазорами |
Місцевий | на/у зазорі | на/у зазорах |
Кличний | зазоре | зазори |
зазоріти
ЗАЗОРІТИ, іє, док. 1. Почати зоріти, світитися. Сонце сяде, зійде місяць ясний і зоря вечірня зазоріє (Мирний, І, 1954, 58); Раптом - що це? - ніби вогник десь у лісі зазорів поміж чорних стовбурів (Забіла, Одна сім'я, 1950, 139); * Образно. В Тимка зазоріла надія, що скоро все затихне (Тют., Вир, 1960, 19); // Покритися зорями. Між північчю і ранком небо знов зазоріло (Трубл., II, 1955, 431).
2. Настати (про світанок). Морозний ранок ледве зазорів (Бичко, Сійся.., 1959, 104); // безос. Почати розвиднятися, світати. Ще сонце ясне не сходило, Ледво [ледве] на днину зазоріло (Фр., X, 1954, 307); Лише зазоріло - ми були на ногах (Досв., Вибр., 1959, 176).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зазорію | зазоріємо |
2 особа | зазорієш | зазорієте |
3 особа | зазоріє | зазоріють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зазорів | зазоріли |
Жіночий рід | зазоріла | |
Середній рід | зазоріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зазоріймо | |
2 особа | зазорій | зазорійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зазорівши |