зайча
ЗАЙЧА, ати, с. Те саме, що зайченя. А бистроногі хлопчаки Зайчат ганяють в кручі (Гірник, Сонце.., 1958. 19І); * У порівн. Це був гарненький дідок, цей Микита: весь білий - і чуприна, й борода, й вуси, маленький, мов зайча, бистрий, швидкий (Григ., Вибр., 1959. 44); Спогади її наполоханими зайчатами кидаються врозтіч (Стельмах, І, 1962, 529).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зайча | зайчата |
Родовий | зайчати | зайчат |
Давальний | зайчаті | зайчатам |
Знахідний | зайча | зайчат |
Орудний | зайчам | зайчатами |
Місцевий | на/у зайчаті | на/у зайчатах |
Кличний | зайча | зайчата |