заколупнути
ЗАКОЛУПНУТИ, ну, неш і ЗАКОЛУПИТИ, уплю, упиш; мн. заколуплять; док., перех., діал. 1. Колупнути, відокремити. Заколупне [відьма] нігтем волос та лічить: «Раз, два, три...» - та як відбере дев'ять волосів, та дев'ятий і рвоне зовсім... (Кв.-Осн., І 1956, 192).
2. перен. Зачепити, розтривожити. Заколупнув старий Синівське серце своїми словами. (Фр., XIII, 1954, 221).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколупну | заколупнемо |
2 особа | заколупнеш | заколупнете |
3 особа | заколупне | заколупнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заколупнув | заколупнули |
Жіночий рід | заколупнула | |
Середній рід | заколупнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколупнімо | |
2 особа | заколупни | заколупніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заколупнувши |