ЗАКОПИЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАКОПИЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Виставляти наперед вип'ячувати (губу, губи), надаючи своєму обличчю презирливого або гордовитого виразу. Дівчина одрзуа поважніє, закопилює губки, манірно подає пухкеньку руку з рожевими нігтиками (Кучер, Прощай.., 1957, 42); - Задерла [титарівна] кирпу, закопилила спідню губу, ще й пику одвернула (Н.-Лев., IV, 1956, 349); Петрик.. оглянув мене всього і, закопиливши губу каже: - Ну то й що! Хоч ти і вищий, так я товщий! (Багмут, Опов., 1959, 6); Він [пан Купа] і виходив базарної юрби, наче з безлюдного моря, закопиливши губу і красуючись (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 226).

@ Закопилювати (закопилити) губу (губи) див. губа¹; Закопилювати (закопилити) носа див. ніс.