закоркований
ЗАКОРКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоркувати. Долгін сів навпроти нього [Максима], поставивши на стіл закорковану пляшку вина (Рибак, Час.., 1960, 850); Шустрі хлопчаки стрілами перелітали під Лавру до пані Капітоліни й назад - туди з карбованцями, переданими батьком потай від матері, а назад - з сороківками, закоркованими кукурудзяними качанами (Смолич, Мир.., 1958, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закоркований | закоркована | закорковане | закорковані |
Родовий | закоркованого | закоркованої | закоркованого | закоркованих |
Давальний | закоркованому | закоркованій | закоркованому | закоркованим |
Знахідний | закоркований, закоркованого | закорковану | закорковане | закорковані, закоркованих |
Орудний | закоркованим | закоркованою | закоркованим | закоркованими |
Місцевий | на/у закоркованому, закоркованім | на/у закоркованій | на/у закоркованому, закоркованім | на/у закоркованих |